Ще з квітня 2015-го дітям більше не виготовляють ті блакитні проїзні документи, які ми мали у свій час. Ага, і вже давно-предавно ніхто не вписує дитятко в паспорт мами чи тата. Тепер найменші громадяни мають справжнісінький біометричний паспорт, щоправда, без відбитків пальців та підпису 🙂
Ззовні біометричний закордонний дуже схожий на звичайний. Лише на обкладинці зображена міжнародна позначка біометричного документу, знайдіть 10 відмінностей:
На внутрішній частині форзацу паспорт має смугу, яку зчитуватимуть спеціальним пристроєм. Ця смуга – це безконтактний електронний носій, куди будуть вносити біометричні дані.
Такий дитячий паспорт має термін 4 роки. Тобто кожних чотири роки прям як з високосним його потрібно оновлювати. І так аж поки ребеночьок не досягне віку 16 років, коли вже можна буде отримати паспорт із позначкою 16+ і червоним квадратиком для дорослих. Щоправда, відбитки пальчиків можна за згодою батьків зчитувати ще з 14-ти літ.
А до цього часу малявці треба маму і тата. В прямому сенсі слова – подавати документи потрібно всією сім’єю, бо мало лі шо, а раптом ви вирішили вивезти свою кровинку втіхаря. І то нічо, що при перетині кордону треба ще мати дозвіл від батька/мами, завірений нотаріально)) Малечу ви теж повинні взяти зі собою, думаю, це зрозуміло.
Де можна подавати документи на закордонний паспорт?
У державних або приватних структурах.
Державні – це:
- районні відділення міграційної служби (наприклад, як паспортний стіл на Донецькій у Львові);
- міграційний підрозділ із виготовлення закордонних паспортів (таке в нас є на вул. Залізничній);
- головне управління ДМС України у Львові (вул. Руданського в самісінькому центрі,
возлє бєлава лімузіна клубу “Rafinad”); - із 2017-го року доки на паспорти приймають також територіальні ЦНАПи (але не центральний офіс на пл. Ринок!).
Вартість такої послуги складає 557,32 грн за нетерміновий варіант і 810,32 грн за терміновий.
Приватні – це, до прикладу, ПП “Документ”, що на вул. Хмельницького. Ціна паспорта тут більша майже на півтисячі українських грошей – 957,32 грн. Щоправда, досвідчені люди кажуть, що в цю ціну входить страхівка, платити яку зовсім не обов’язково.
Ми обрали найдешевший варіант – 557,32 грн і оформлення паспорта в ЦНАП, бо мали позитивний досвід прописки нашої Юстини там. Та про це згодом. Спершу про доки.
Які документи потрібно мати?
- Свідоцтво про народження дитини + копія.
- Довідка форми №2 про реєстрацію (її ще називають “про склад сім’ї”): берете в ЖЕКу чи ОСББ. У цій довідці пише, що така-то малявка проживає за такою-то адресою і там же прописана мама чи тато дитини.
- Паспорти батьків + копії.
- Дві кольорові фотокартки розміром 3,5*4,5 та одна 10*15 (власне її сканують): тут *клац-клац* є розповідь колєг-бльогерів про можливі проблеми з фотографуванням маленьких кнопочок.
- Квитанція про сплату.
- Свідоцтво про шлюб + копія (не всюди таке треба).
- Ідентифікаційний номер + копія (якщо він є; якщо нема, то не треба). Принагідно можете почитати, як можна його виготовити, в мене є про це пост.
Перелік документів може варіювати. Але краще візьміть зі собою все, аби не обламатися.
Тепер перейдемо до лірики і власне нашого досвіду.
Оформлення паспорта в ЦНАП Шевченківського району (вул. Хвильового)
Розтягнулася ця вся процедура на кілька днів, оскільки спершу треба було прописати Юстю, а тоді взяти довідку в ОСББ, що вона дійсно прописана 🙂
Некст дей ми почалапали її фотографувати в таку ось будку, де потратили 70 грн:
Там доця чемно сиділа на пуфику і дивилась на цьоцю-фотографиню, мені довелось сховатися. Тато був на підстраховці.
Жінка-фотограф питала, чи нам потрібно і велику, і малі фото, бо на закордонний беруть по-різному. Вирішили роздрукувати все, що можна, щоб потім не вертатися.
Далі був український рамадан “Від Романа до Йордана”, тому процедура знову відтягнулася…
Пройшов деякий час і ми нарешті наважились завершити справу до кінця. Я саме дізналась із просторів Інтернету, що відтепер паспорти роблять і в ЦНАП. Моїй радості не було меж, бо до них можна записатися і не треба стояти в кілометрових чергах! Але зробити це треба не пізніше, ніж “за день до”. Я залізла на сайт ЦНАПу опівночі в п’ятницю і аж тоді до мене дійшло, що на п’ятницю вже записатися ніззя. Вирішили йти без попередньої реєстрації. Але знайшли на сайті міськради інфолист, в якому були всі потрібні дані для подачі документів на закордонний паспорт у ЦНАП.
Серед них красувались і реквізити для оплати послуги, та ми захотіли спробувати оплатити карткою на місці, як це успішно зробили при прописці. Навіть у приміщенні ЦНАП стоять такі таблички, які закликають розраховуватись безготівково:
Працівниця ЦНАП попередила, що вони ще не пробували такого, але можуть поекспериментувати з нами. Ми погодились.
– Ні, не підтягує за цим кодом нічого, на жаль, – сказала адміністратор після невдалої спроби, – мусите йти платити в банк, тут є “Ощад” біля Сільпо.
Оскільки ми мали реквізити для оплати, то розвернулись і побігли в найближче відділення (далекувато трохи від ЦНАПу, метрів 300-400). У банку якраз незабаром мав бути обід + пенсіонери прийшли отримувати законні гроші. За 5 хв. до перерви ми все ж заплатили, прочекавши там не менше півгодини. Тішились, що встигли))
Повернувшись у ЦНАП я одразу взяла талон із номером у терміналі – з цим зорієнтуватись неважко, бо для паспортів вони зробили ілюстрацію в меню. Час йшов швидко, оскільки Юстя спершу спала, потім їла в кабінці туалету, а потім бавилась за столиком. Так, там є невеличкий дитячий куток із розмальовками, олівцями та іграшками. Я приємно вражена!
Людей трохи було, але не всі прийшли робити паспорти. Черга за закордонними (робочі місця 9 і 10) рухалась не зі швидкістю світла, тому тверду годину ми там прочекали. Для цього в ЦНАПі обладнали спеціальну залу з м’якими сидіннями. На межі “кімнати” очікування і решти приміщення стояв стіл зі зразками заяв та ручками (видно на фото – біля помаранчевого стільця):
До речі, про заяви. І мені, і Петрикові потрібно було написати ось таку:
До цих двох заяв ще йшла в комплекті третя – про подачу документів на паспорт. Всіх їх я взяла в цьоці біля інформаційного стенду при вході в ЦНАП.
– На що ви чекаєте? – спитала нас одна з працівниць, побачивши 11-тимісячну принцеску в мене в ерго-рюкзаку.
– Робимо дитині паспорт, – відповіла я.
– Який ваш номер?
– 172.
Я думала, що нас якось поза чергою пропустять, але, мабуть, вже небагато лишилося. Ми тільки й виглядували, де той 172 на таблі. Білімкнув, ура! Заходимо…
Сіли, вмостились, почали заповнювати документи… *там ще ту третю заяву, ми не знали, що в ній писати*.
– Фотографію маєте?
– Маємо.
– Це добре. І проплатили вже, так?
– Та, все є, – радісно відповіла я, не підозрюючи, що нас чекає.
І тут бац… Облом. У нас проплата на Головне управління, а не на ЦНАП! Адміністратор не в силі щось зробити. Ми змушені йти подавати документи туди… Ааа… Вот зе ***?!
Ми вийшли з приміщення ЦНАПу злегка в ступорі. Думали чи вернутись в банк і перенаправити кошти, чи їхати туди на Руданського в Головне управління ДМС… Але поїхали додому. Бо і так витратили близько 4 годин на то все разом із дорогою. Я була пригнічена і розлючена. Коту під хвіст стільки часу! І все через помилку на сайті. Добре, що Юстя вже адаптована до таких всяких виїздів.
Вдома ми сіли за комп і наваяли такий обурливий пост: https://www.facebook.com/mamuncya/posts/1819503031623042. Ну і офіційну електронну скаргу в міськраду. Але настрій був на нулі, бо ми розуміли, що в понеділок нас чекає невідомо що. Можливо, знову черги…
Наступного дня до мене зателефонували зі ЦНАПу і запропонували кілька варіантів вирішення проблеми. Ми обрали такий: йдемо на Руданського, нікуди кошти не перенаправляємо, але там проходимо за попереднім записом. Подякували за активну громадянську позицію і сказали, що завдяки таким скаргам вони вдосконалюються. Над помилкою на сайті обіцяли попрацювати і не збрехали, оскільки наразі за посиланням, де був той інфофайл, висить оголошення: “На цей час ми перевіряємо дані. Вибачте за тимчасові незручності!”.
І вони таки виправили!
На днях робила запис до ЦНАП родичці, щоб можна було подати доки на паспорт без черги, і була приємно здивована: на сайті тепер все чітко розписано, як ми і просили в скарзі. Тобто тепер ніхто більше не помилиться, якщо захоче здійснити оплату віддалено або заздалегідь. Для кожного ЦНАП є окремий код. Ура! Ми недаремно скаржилися!
Таким чином, ви можете легко подати документи за 10 хв. і витратити на це 560 грн. Потрібно всього лиш взяти всі бамажкі, заплатити через касу чи інтернет (чи працює термінал на місці я не в курсі) і прийти на домовлену годину, як це зробила моя близька особа нині *13 лютого 2017*.
Оформлення паспорта в Головному управлінні міграційної служби (вул. Руданського)
На Руданського все було майже без проблем. Дійство відбувалось на третьому поверсі. Довелось трішки зачекати *десь 30 хв.*, бо черга змістилася, але жіночка, що приймала документи, все робила досить оперативно. Заяв від батьків писати не довелося. Лише чоловік поставив один підпис на вже сформованій анкеті.
Як то все виглядало? Юстинка бавилась іграшками, які для таких випадків лежали на столі в кабінеті прийому, а ми з мужом перевіряли правильність введення даних. Для цього перед нами стояв великий монітор, на якому ми бачили все, що робить працівник. Фотографію 10*15 зісканували, вона підійшла (для цього цьоця клацала на очі Юсті і на моніку з’являлися червоні перпендикулярні лінії). Маленькі фотокартки також були потрібні. Довідку з ОСББ нам повернули, але про її наявність питали. Також потрібно було мати при собі всі оригінали документів. Вся ця процедура зайняла не більше 5 хвилин. По її закінченню працівниця сказала такі слова:
– Через 20 робочих днів, тобто через календарний місяць, приходить хтось один із батьків зі своїм паспортом та оригіналом свідоцтва про народження дитини в кабінет на першому поверсі, де пише “Видача паспортів”. Брати зі собою дитину не обов’язково.
От і все. Тепер чекаємо Юстіного паспорта і потім можна буде думати про візу)) Ту бі контінюєд…
мамунця 